Городище

Герб міста

/Files/images/герб.jpg

Прапор міста

/Files/images/прапор.png

Історична довідка

Городищина - батьківщина родини промисловців, підприємців, садоводів і науковців Симиренків, композитора, співака, автора першої української опери «Запорожець за Дунаєм» С.С. Гулака-Артемовського. Доля велета української думки, національного пророка Тараса Григоровича Шевченка також тісно пов’язана з Городищем.

/Files/images/кобзар.jpg

Городищенський район розташований у центральній частині лісостепової зони України на берегах колись повноводної річки Вільшанки і межує з 5-а райономи: Черкаським, Смілянським, Звенигородським, Шполянським і Корсунь-Шевченківським районами.

/Files/images/IMG_1350 Фото Зубко О..jpg

Як адміністративно-територіальну одиницю район утворено в 1923 році, який об’єднує 32 населені пункти і 20 сільських рад, де проживають 40 тисяч жителів, з них 14 тисяч - у місті Городище. Територіально він входив до Київської губернії (1923-1925 рр.), Черкаського округу (1925-1932 рр.), Київської області (1932-1953 рр.). З січня 1954 року район увійшов до новоствореної Черкаської області. В 1963 році в зв’язку з розукрупненням район було розформовано, а 1 січня 1967 року відновлено в нинішніх межах. В 1956 році Городище віднесено до категорії міст районного підпорядкування.

/Files/images/Вільшанка.JPG

Місто виросло на берегах річки Вільшанки, правої притоки Дніпра, на терені давнього поселення (городища), рештки якого зберігалися до кінця 19 століття. Назва населеного пункту походить від старослов’янського слова «град», «город». У часи Київської Русі городищами звалися поселення, укріплені ровами і валами. Багато таких поселень було спалено і знищено внаслідок нападів кочівників. Після монголо-татарської навали на місцях руїн і згарищ зводилися нові поселення, а називали їх по-старому - городищами.

Найімовірною датою заснування називають 1049 рік, коли за «Повісті врем’яних літ» князь Ярослав почав будівництво фортифікаційної системи на південно-східних рубежах держави.

Перша писемна згадка про Городище належить до 16 століття. Поселення часто зазнавало ворожих нападів. 1527 року воно було спалене татарами. Відродилося лише через 106 років. Поблизу Городища існували поселення бронзового віку, залишки культури 8-7 століть до н.е.

У першій половині XVII століття Городище наніс на карту французький інженер Гійом Левассер де Боплан, який служив пропольському війську.

/Files/images/карта.jpg

У червні 1664 року козаки під проводом Івана Сірка розгромили під Городищем татарські полчища. Після Андрусівського перемир’я1667 року Городище у складі Правобережної України відійшло до Польщі. Жодна з історичних подій не минула населення краю. Тут формувалось і діяло козацтво середнього Подніпров’я, спішили посли в столицю нашої держави Чигирин, проходили народні повстання, відомі як Гайдамаччина, Коліївщина.

1793 року стало волосним центром. В 10-11 столітті на місці нинішнього Городища були такі поселення: Жабокряки, Теличківка,Бугаївка.

/Files/images/Балашова.png

Городище разом із Смілянщиною було пожалуване Климу Олександровичу. Потім воно переходить до графів Моравських, які правили тут понад 250 років. Від них потрапляє до польських магнатів Любомирських, а незабаром до рук князя Потьомкіна, далі до Енгельгардтів, Браницьких, Воронцових і нарешті в кінці 19 століття стає власністю поміщиків Балашових.

На світлині: графиня Катерина Балашова

/Files/images/економія.png

Визначною подією в історії містечка було будівництво в 1847 році між Городищем і Млієвом Городищенського механічного заводу братів Яхненків і Симиренків, а в 1848 році тут же, над Вільшанкою, був споруджений Городищенський цукровий завод.

/Files/images/1486975834_2_gorodyschenskyy-cukrozavod.jpg

В 1876 році збудовано новий цукрозавод - Маріїнський, один із кращих в Росії.

/Files/images/місто 1962 рік.jpg

Кожна вулиця, кожний куточок міста – то німі свідки далеких і близьких подій, радощів і горя, звитяг і поразок, трагедій і слави.

Тисячі Городищан самовіддано і наполегливо працювали для розвитку нашого краю. Серед них:

- 14 Героїв Радянського Союзу,

- єдиний на Черкащині кавалер чотирьох медалей «За відвагу»,

- 5 Героїв Соціалістичної Праці,

- 20 заслужених працівників різних галузей народного господарства, з них 7 Заслужених працівників культури України,

- 6 видатних науковців,

- член Національної спілки письменників України.

/Files/images/IMG_2322_3_4_tonemapped srgb E final Фото Зубко О. (1).jpg

Кiлькiсть переглядiв: 58

Коментарi