МОЯ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

2015-08-27

Працівники ЦРБ ім. В. Симиренка підготували поетичні читання за участю місцевих авторів до Дня Незалежності України, що прозвучали по районному радіомовленню з 18 до 24 серпня 2015 року.

Поети-початківці Городищини читали свої вірші, в яких відображаються події нашого сьогодення.

Снайперські кулі вбивали

Діток, батьків, матерів,

…Душі їх в небо злітали,

Й просять скарати катів!

НЕБЕСНА СОТНЯ

Вкраїна могутня і вільна держава,

Теж гідна на краще й заможне життя -

Про це обіцяла минула нам влада,

Яка обікрала, вбивала й втекла.

Утік Янукович, наш зек-президент,

З ним Пшонка й Азаров у парі,

Четвертий у зграї, Захарченко-мент –

Злодійська еліта держави.

В нас «слуги народу» на острові Кіпр

І в банках швейцарських ховають

Мільярди народні, й дивується світ,

Чому в нас за це не карають?

…Ми вірили долі й чекали,

Та час непокори настав,

Проти сваволі в державі

Вийшов народ на майдан.

Шини горіли, палали,

Люди в наметах жили,

Волю Майдану до влади

В мирнім протесті несли.

Снайперські кулі вбивали

Діток, батьків, матерів,

…Душі їх в небо злітали,

І просять скарати катів!

Подвиг народу не згасне,

Пам’ять Майдану – жива,

Де помирали за правду,

СОТНЯ НЕБЕСНА СВЯТА!

Олександр Ткаченко

МОЯ УКРАЇНА

Сл. О.П. Ткаченка

Муз. В.І. Градоблянського

Україно, мій краю квітучий,

Рідні гори, ліси і поля,

Рідна мова, барвиста й співуча,

По землі українській луна.

Наш прапор – це символ держави,

Спілий колос і неба блакить,

Символ доблесті, честі і слави,

Над країною Стяг майорить!

Ми живемо у мирній державі,

Хліб і сіль ми даруємо всім,

А сини на далеких заставах

Бережуть наш спокій і дім.

Хай живе й процвіта Україна,

Незалежність нам Доля дала,

Хай же мова луна солов’їна

Й колосяться у полі жита!!!

ЗОНА АТО

Літо, спека і «бронік» четвертого класу,

Піт їдучий по шкірі у зоні АТО.

Захищаємо ми територію нашу

І окроплене кров’ю святе полотно.

Жовто-сині стяги, в них пшениця і небо,-

Україна і символи понад усе!

Тут АТО, чи війна, але в бій іти треба,

Східний вітер нещастя по світу несе.

Буде тиша і мир, але ще не сьогодні,

Вміло снайпер працює, доповнює «Град»,

Згасне свічка, тоді до «Небесної сотні»,

Там уже у строю генерал і солдат.

Не жалійте, не плачте… Усе ж не даремно,

Хай вертаються швидше в міста голуби.

Як не ми, тоді хто захищатиме землі?

Чоловіча робота, було так завжди.

Олексій Тичко

НЕ ПРОЩАТИ

Не легко бути Богом, всім прощати,

Гріховні сповідання чути знов.

У полум’ї свічі в куту кімнати

Чи в золоті сусальному церков.

І слухати про зраду й шлях Іуди

В неоголошеній, але війні.

Він сильний, він прощає, а ми, люди

Ніколи не пробачимо, вже ні…

Олексій Тичко

ПОТЯГ НА СХІД

Вокзал, перони, потяги вантажні,

Гармати, танки… Їдуть на війну.

У причіпних вагонах екіпажі,

Картина актуальна цьому дню.

Моргають залізничні світлофори,

Далеко видно вечором вогні.

Невже відкрита скринька зла, Пандори?

Війна, а ще не віриться мені.

Олексій Тичко

ЛІТО В ГОРОДИЩІ

Городище купається в літі,

Тихо тоне в зеленім саду -

Кращих місць не буває на світі,

Я такого ніде не знайду.

Симиренка сади яблуневі

І колючих акацій ряди.

Пишні шати, неначе химери,

Над асфальтом і біля води.

Сиві верби схилились в пошані

До малої притоки Дніпра.

Мочать коси поважні, як пані,

В чистих водах прозорих до дна.

Протоптав і об'їздив немало,

Чув об'яви під потяга стук.

З нетерпінням чекав, щоб звучало:

«В Городище!» - додому маршрут.

Олексій Тичко

ВІД ДУШІ

Захитався мир на білім світі,

В Україні знов здригається земля.

І хто б сказав в минулому столітті,

Що мир порушить «старший брат» з Кремля!

Біда прийшла до нас в міста і села,

Неждано увірвавшись в їх життя!

І людський спокій в час короткий стерла,

Принісши жах сиренами виття.

Скрізь ллється кров, дорослі гинуть, діти,

Без світла і житла лишається народ.

Куди піти, як далі жити

І як позбутися непроханих заброд?

Болить душа, як бачиш людські сльози,

Як гинуть воїни, ще зовсім молоді,

Коли ще висять над країною загрози

І шлють нам виклики в нерівній боротьбі.

Коли ж історія навчить нас, добрі люди,

Щоб дружні між собою ми були,

Щоб згинули перевертні й приблуди

І Україну ми відстояти змогли!

Анатолій Гладкий

НЕ ВІДДАДУТЬ

Війна з фашизмом вбила покоління,

Палила землю до останніх сил.

Я думала, що ця війна остання,

Бо вже немає й місця для могил.

Я думала, що людство розуміє:

Прекрасно жить на світі і творить.

На цій землі і так киплять тайфуни,

У двадцять першім віці й так не просто жить.

І в страшнім сні мені не снилось,

Що мої рідні – братова сім’я –

З Москви мені брутально кинуть,

Що ми – бандери – ми – вже не рідня.

Це ж треба так зазомбувать людину

Та ще й у руки страшну зброю дать,

Щоб брат сестру, а батько сина

Прийшов гнобити і стрілять.

Я бачила війну у сорок першій…

Так то фашист, чужинець мордував.

Краще було б до цього не дожити,

Щоб той фашист маленьку розстріляв.

Та коли ворог нашу землю топче,

Сини відважні, скільки стане сил,

Боронять неньку. бо вона єдина,

Не віддадуть і батьківських могил.

Галина Ковтун

КЛЯТВА ПОКОЛІНЬ

Клялись тобі всі покоління

І віддали своє життя,

Щоб ти зоріла на орбіті,

Щоб було в тебе майбуття.

Моя Батьківщино!

Моя Україно!

Тут рідна земля,

Тут рід і родина.

Завжди ми волю боронили,

Чужих не брали ми скарбів,

Ми тебе, ненько, так любили

І не терпіли ворогів.

Наша сім’я – острівок вільних,

Тут білорус, поляк, грузин…

Ми України рідні діти –

Матуся, донька, батько, син.

Завжди за Матінку стояли

І вам, пройдисвіти, скажу:

Ми всіх зайдів проганяли

І вас закинем за межу.

Галина Ковтун

ОДА УКРАЇНІ

Україна не впаде на коліна,

І ми встанем всі, безсумнівно,

Встанем всі, як один.

Україна встане з колін.

Всі встануть горою, як стіною

І ми скажем всі «Україна єдина!».

Ми знайдемо свій шлях до свободи

І позбудемось цієї негоди.

І будем незалежною країною,

Ми відбудуємось, перестанем бути руїною.

Україна встала із попелу

Й об’єднала людей з усієї країни.

Зняла кайдани і повстала,

Бо бездіяльність всіх дістала.

Всі об’єднались на майдані

У братерськім повстанні.

Всі, хто стоять до перемоги,

З ними ми підем в далекі дороги.

Вони стоять за благії діла,

Щоб ненька Україна ожила!

Україна була непереможна і буде,

За неї завжди боротимуться люде.

За Україну готові життя віддати

Люди звичайні та небагаті.

Наша віра незламна,

Завдяки їй ми відбудуємо країну,

Країну неньку Україну!

Україна стане єдина

Після подій пережитих суспільно.

Україна – цінніше за все,

Україна – понад усе!

Аліна Герасимова

СХІД У ВІЙНІ

Кат лютий ввійшов в Україну,

Зробив з Донбасу руїну,

Містер Путін скерував,

Щоб сепаратист воював.

Україна захищалась, як могла,

І перемогла.

Та не зовсім.

Терористи стріляють по всіх.

Слов’янськ і Краматорськ вже в «раші».

Та скоро українці переможуть,

А москалям не допоможуть

Ні бойовики, ні техніка,

Бо божевільна в них політика.

Ми не скорені ніким

Наш народ завжди буде таким.

Українці незламні!

Українці нездоланні!

Ми захистимо Вкраїну,

Не віддамо Батьківщину.

Аліна Герасименко