Григорій Лапченко - художник-кріпак із Черкащини

2021-01-19

/Files/images/140470306_838738090237866_4074373044383111520_o.jpg 21 січня вировнюється 200 років від дня народження нашого земляка, одного із значних майстрів історичного та портретного живопису першої половини ХІХ століття, академіка Григорія Гнатовича Лапченка. Народився він y селі Валява, Черкаського повіту Київської губернії у 1801 році. Батько художника, Гнат Васильович Лапа, був козаком, церковним старостою села, мати – Ірина Іванівна Петрученко. Гірко, що у батька-козака знайшовся син-кріпак, якого граф Михайло Воронцов міг продати, як худобу. Змалку у Григорія пробудилася жага до малювання. Спочатку хлопець навчався у сільській парафіяльній школі у місцевого дяка, потім у Корсуні у іконописця Степана Превлоцького, у якого пізніше здобували освіту Іван Сошенко і Тарас Шевченко. Граф хотів мати власного придворного художника, тому послав Григорія Лапченка на навчання спочатку в Білу Церкву до художника Якова Нікітіна, а коли той помер – до Санкт-Петербурга в Академію мистецтв. Навчався Григорій Лапченко в Академії у класі історичного живопису професора Андрія Іванова та дружив із сином професора Олександром Івановим. В Петербурзькому будинку Воронцова художник мав невелику майстерню, де виконував замовлення господаря. Тут він написав для графського палацу в Одесі «Сілоамську купіль» – велике за розмірами полотно на євангельсъкий сюжет (доля невідома) та «Філомелу, яка вишиває у тюрмі». Основою для другої картини став давньогрецький міф про збезчещену Тереєм Філомелу, яка, не маючи змоги розповісти про лихо, вишила те, що з нею сталося.

Весною 1830 року Григорій Лапченко на кошти М. С. Воронцова та за сприяння Товариства заохочення художників разом із Олександром Івановим виїхав на семирічне стажування до Італії. Друзі оселилися поблизу Рима у місті Альбано, винайняли помешкання у місцевого винороба Кальдоні. Коли трохи призвичаїлися, звернули увагу на 23-річну доньку хазяїна будинку, Вітторію (Вікторію) Кальдоні. Цю античну красуню знав мистецький світ. Ще з 13 років художники з дозволу батька часто писали її портрет. Григорій та Олександр закохалися в італійську натурницю, яка згодилась їм позувати. Із двох друзів дівчина обрала Григорія Лапченка, очевидно, їй імпонував його жвавий темперамент та привабливість. Особисте щастя молодого художника затьмарило горе – з’явились проблеми зі здоров’ям – гострий ріжучий біль в очах не давав спокою, спеціалісти діагностували відшарування сітківки. 3 1834 року Григорій став втрачати зір. Найвизначнішим твором Г. Лапченка «італійського» періоду є картина «Сусанна», яка зображує Сусанну, що роздягається, натуральної величини. В 1842 році, вже після повернення в Росію, художник саме за цей твір, отримав звання академіка живопису. Вітторія всіляко підтримує коханого і дає згоду на одруження. Вони обвінчалися 29 вересня 1839 року, красуня Вікторія Лапченко залишила сонячну Італію, близьких, відремонтований і обставлений на її кошти будинок, і разом із чоловіком поїхала до північної країни. Граф Воронцов поселив молодих у своєму маєтку в Криму, дав художнику посаду управителя. Це сприяло покращенню здоров’я Григорія Лапченка. Через рік у молодих народився син Сергій. У Третьяковській галереї зберігається виключний за живописною майстерністю етюд «Купальниця», виконаний у 1840 році, вже після повернення з Італії. Враховуючи факт хвороби художника, твір можна вважати його справжнім життєвим подвигом. В роботі вражає чистота форм бездоганно написаного молодого жіночого тіла. Життя Лапченків було не простим, їм часто доводилось переїздити. Довгий час вони жили в Києві, в Одесі, потім у селі Мошни на Черкащині, у 1850 році переселилися до Черкас. У 1868 році вже немолоде подружжя переїздить в Динабург (нині Даугавпілс, Латвія), де працював викладачем у Ліцеї їхній син Сергій. А в 1870 році Лапченки переїхали до Петербурга. У 1876 році сліпий і всіма забутий Григорій Лапченко помер. А його вдова доживала на чужині. Скільки ще років прожила вона, невідомо. Невідоме і місце поховання художника та його дружини. Трагічно склалася доля цього талановитого художника. Його твори – найцінніше, що він залишив нащадкам, як доказ великого таланту.

/Files/images/140372862_838738453571163_6476602411843811768_n.jpg

/Files/images/140497334_838738446904497_793405787993411483_n.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 14

Коментарi