Голокост: пам'ять та уроки

2021-01-26

27 січня в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Він проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року в пам’ять жертв нацистського терору під час Другої світової війни. Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році. Число 27 січня обране не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, в Україні їх було знищено понад 1,5 мільйони. Упродовж 103 тижнів окупації щовівторка і щоп’ятниці у Бабиному Яру в Києві розстрілювали людей різних національностей, переважно євреїв. В багатьох великих і малих містах України був свій «Бабин Яр». Місцями масового розстрілу євреїв на Черкащині є Корсунь-Шевченківський, Тальне, Звенигородка, Умань, Черкаси, селище Єрки та село Бродецьке Катеринопільського району, село Вороне Жашківського району та ін. Є таке місце і на Городищині. Проїжджаючи з Городища до Млієва, на початку населеного пункту, зліва від траси, добре видно залізну продовгувату огорожу з обеліском. В цій братській могилі поховано 360 осіб єврейської національності, які були розстріляні нацистами у 1942 році,їхні прізвища невідомі. Навесні1942 року загарбники наказали євреям з Городища, Вільшани та навколишніх сіл збиратися для переселення в іншу місцевість, де начебто буде створено національний округ. Людей та їх майно розмістили на вози й колона рушила з Городища до Млієва.
Про подальші події нам відомо із спогадів, уродженця села Мліїв, Михайла Лаврентійовича Кравченка, «Поблизу колгоспного двору над шляхом була підготовлена траншея метрів п’ятдесят довжиною. Місцевому населенню, яке тут працювало, пояснили, що тут будуть навчання, стрілянина по рухомим мішеням. З протилежної сторони розчистили посадку, встановили два станкових кулемети «Максим», пристрілялися. Коли обоз з євреями наблизився до колгоспної садиби, візки завернули в двір. Людей вишикували на шосе в колону і повели нічого не пояснюючи. Через п’ятдесят метрів вони побачили траншею. Піднялася паніка. Вдарили кулемети. Кожна п’ята куля була розривна. Почали розбігатися хто куди, але попереду їх зустрічали автоматники. Кинулися під гору, тільки туди був вільний шлях… Але й там діставали кулемети». Зникають покоління, які пережили страхіття масових знищень , жахливу трагедію людства – Голокост. Але пам’ять залишається: в наших серцях, в документальному і художньому слові. Трагедія Голокосту – це урок для всього людства, пересторога щодо небезпеки поширення ксенофобії, упередженого ставлення до представників інших народів та культур. Мир і злагода – це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулого, ми з надією дивимося в майбутнє і віримо в нашу державу.
Для тих хто цікавиться цією темою пропонуємо огляд книг , які є у фонді бібліотеки.
«Сховище. Щоденник у листах» Анни Франк, Віват
Анна Франк вела щоденник з 12 червня 1942 по 1 серпня 1944 року. Спочатку вона писала свої листи лише для самої себе. А навесні 1944 року почула по лондонському радіо виступ нідерландського міністра освіти у вигнанні, який говорив про те, що після війни необхідно буде зібрати й оприлюднити всі документальні матеріали про страждання нідерландського народу за часів німецької окупації. Як приклад таких матеріалів він серед іншого згадав і щоденники. Під впливом його виступу Анна Франк вирішила по закінченні війни видати книжку, за основу якої мав правити її щоденник.
Томас Кініллі «Список Шиндлера», КСД
Оскар Шиндлер — мільйонер, успішний комерсант, запальний гравець, автогонщик, авантюрист, «справжній арієць» та… праведник світу, який урятував від смерті в газових камерах більше людей, ніж будь-хто за всю історію війни.
На початку Другої світової німецький промисловець Оскар Шиндлер відкрив у Кракові фабрику з виробництва емальованого посуду. Найдешевшою робочою силою були євреї з гетто.
Ті з них, кому пощастило потрапити до цієї фабрики, немов витягнули щасливий білет. Книга про страшну силу війни та непереможний людський дух, сильніший за неї. Це книга про людину, яка здійснила неможливе.
Екранізація роману 1993 року здобула 7 оскарів.
«Танґо смерті» Юрій Винничук, Фоліо
Роман Юрія Винничука має два часові зрізи. Зокрема, в ньому описано події, які відбуваються у Львові перед війною і під час війни. Чотири друга: українець, поляк, єврей і німець переживають різні — веселі й сумні — пригоди.
Другий часовий зріз — це вже початок XXI сторіччя. Професор Ярош вивчає літератури, написані мертвими мовами. Він у процесі роботи дізнається про містичну практику переселення душ, яка стає можливою, якщо в момент смерті звучала відповідна музика. Загадкові ноти — і це історичний факт — звучали і в Янівському концтаборі на території Львова: «Танґо смерті», або танґо «Остання неділя» виконував під час розстрілів оркестр із в’язнів гетто.
Роман здобув премію «Книги року ВВС» у 2012 році.

/Files/images/143079854_842752506503091_2371568129443222117_n.jpg/Files/images/143069036_842752436503098_7130020769453396975_n.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 5

Коментарi